Моїм захопленням була і є музика, гра на барабанах у рок-гурті. Але чи може хобі дати хліб насущний, як кажуть?

Відтак після школи я вирішив вступати до вищого навчального закладу – Київського економічного університету ім. Гетьмана. Мені пощастило – завдяки незалежному тестуванню, об’єктивній ситуації із приймальною комісією, а головне – завдяки добрим знанням, які дала мені школа, я зміг поступити і почав вивчати економіку, в тому числі й міжнародну, й фінанси.

В чому тут випадковість і закономірність? Та в тому, що все це відбувалося наче само по собі. Аж потім я збагнув, що і моя мама, і тьотя, і дідусь по батькові мали економічну освіту. І вони також закінчили цей вуз! А другий дід, інженер-будівельник, може зі своїми знаннями дати фору багатьом економістам…

Так я закінчив КНЕУ і… І, звісно почав шукати роботу. Батьки мені не допомагали. Не тому, що не хотіли, а тому, що я сам прагнув знайти роботу, бути самостійною молодою людиною. І тут знадобився мій фах, мої знання. Я знайшов першу роботу в відомій фірмі DHL. І це був мій маленький успіх.

В фірмі я набув нових знань і навичок й коли відчув, що треба рухатися далі, я знову почав шукати роботу, яка б відповідала моїм зацікавленням – у сфері фінансів, кредиту й бухгалтерського обліку. Самі знаєте, в сучасній ситуації знайти хорошу роботу (а часто – й просто роботу) досить складно. Але я пройшов чотири співбесіди і мене взяли до відомої, великої міжнародної компанії. І це був ще один мій успіх, пов’язаний із знаннями в галузі основи основ – знаннями бухгалтерської справи. Адже робота бухгалтерії, самовідданих людей, які працюють в цій царині викликає не просто повагу – захоплення. Бухгалтерія – це наріжний камінь, кров і нервова система будь-якої фірми, компанії, корпорації.

Звісно, робота в бухгалтерії, як ви самі знаєте, дуже складна й відповідальна. В часи змін, революцій і воєн, в часи, коли трансформується і реформується економіка, коли інакшими стають всі сфери життя, звісно ж, змінюється й законодавство. А відтак – зміни охоплюють й сферу бухгалтерії, бухгалтерського обліку, кредитування й фінансування… Та про що тут говорити – ви всі це добре знаєте.

І от знову постає проблема фахового росту, розвитку, набуття нових професійних знань. Я б навіть сказав – творчого зростання особистості. Бо ж ми знаємо – все застигле відмирає, а рух – то і є життя.

Тому таким корисним є професійне навчання, розвиток, як колись казали – підвищення кваліфікації. Кожен новий професійний курс, тренінг, семінар – сходинка для фахового і професійного росту. Не можна цуратися навчання – протягом усього життя.

І я переконався, що кожен маленький крок вперед у своїй професії є, зрештою, великим просуванням, вчинком і перемогою на широкому шляху опановування нашого фаху. Життя триває і в ньому триваємо ми.